Блакить акварелі

Покинута вранішня постіль..

І стине горнятко напою,

А птах..прикрашає простір,

Заповнивши небо собою...

Невиспані вікна напроти,

Сіріє хмаринами "стеля",

Та, все ж таки, насупроти..

Є віра в блакить акварелі..

Ця віра глибинно-підшкірна,

Тіла ж бо духовнії храми..

І сонце таке непокірне...

Жене монохром кольорами...