Блакитний мед

Блакитний мед до уст прилип,

душа — метелик колекційний,

приколена натхненням до небес.

Антени… ах! цікаво… ах!

Блукав і там над містом місяць

і до піщаних берегів

тріпотно кораблі тяглися,

а в щоглах кублився

уламок бурі.

Але не бігали тоді за гармонійними

синтезами.

Не музиканили повітря

аероплани.

Лишень увечері шуліка

кружляв вгорі,

а біля нього метушились

тендітні ластівки,

що потім крапками сідали

на височінь.

Антени… ах! цікаво… ах!

Душа — метелик колекційний —

летить ще далі, в міжпланеття.

Вже пролетіла спогад, другий,

на третім раптом розп’ялась…

Чоло прострілене не жалом

веселки-бджілки,

а журбою.

…Та горілиць вона лежить

одну лиш мить,

а потім знов біжить, біжить,

біжить

покуштувати мед,

блакитний мед….