Блазень

By Володимир Каразуб (Карий)

Блазень

Written 2022-06-11 - 2022-06-11

Це блазень блазнює, міркує в голос,

Складає з літер слова та речення

З осколків любові, з дрібних осколків

Зшиває книгу свого приречення.

Він марить, вигадує, мудрагельствує,

Читає про велич, якої не випало

І далі продовжує жонглювати,

Жадаючи начисто загулюкати

Немов би маленьку дитину брязкальцем.

І йому вдається. Завжди вдається

Втягнути тебе до чорнильного світу

До звуків та символів недосконалої

Спроби озвучити алфавітом

Причинне минуле і все пояснити.

Чи зовсім, до слова, тобі не пояснювати.

Писати, наприклад, без всякого замислу

Про юність, про вічність, принади прекрасного,

Загинаючи пальці слова перелічувати

Підбивши подушку алюзій, метафори.

Але інтонації, о ці інтонації!

Чи не краще вже музика. Можливо музика

Нехай усе ще залежна від автора

Більше за слово потрібна за фарби та

Зможе безмовно тобі описати,

Відкривши для тебе хай крихту істини

Тебе ж самого. Нехай не безпристрасно.

Нехай не безпристрасно!

Нехай, що з того

Коли до слова ті кляті ноти

З часом здаються важкими, наче

Чавунні гирі. Чи краще сказати,

Як мушки замотані в павутину.

Він знову блазнює, міркує в голос,

Складає з літер слова та речення

З осколків любові, з дрібних осколків

Зшиває книгу свого приречення.

Він марить, вигадує, мудрагельствує,

Пише про велич, якої не випало

І далі продовжує жонглювати,

Жадаючи начисто загулюкати

Немов би маленьку дитину брязкальцем.

І йому вдається. Завжди вдається

11.06.2022