Блукаю по світу внутрішніх марив...

Блукаю по світу внутрішніх марив,

І знову плюю я на стелю, шукаю буття.

А що таке стеля, коли знизу хмари?

Я існував ще до того, як з'явилось життя.

Шукаю я істину між тисячі думок,

Серед сотень правд і неправд шукаю її.

Жахіття — де кожен подих — ковток

В океані буття, де ти — на глибині.