Бокаж

Твоє волосся – це запах вітру.

Слова – бузок.

Торкнутись рукою талії наче

Налити бокал

І пити

Під небом блакитним

Соковито-зелений бокаж.

Блукати вустами,

Мов картами географій

Цілувати ріки,

Цілувати галуззя приток,

Мережити

Мелодію сонця твою безкраю

Потопаючи в снах,

В безсонні,

В повноводді твого Дунаю.

Розписати,

Пігментами слів розсипати

Дотики

Долонями ночі

Сплавляти сни

Мерехтіти зорями у тремких світанках

Твоїх

Випещених долин...

Бути з тобою –

Це, часом ловити подих

Вдихати тумани,

Грози,

Сонячні пагорби

І полохливі дощі.

Єднатись з природою

І проситись в пейзажні рамки

Вічності

Картиною на стіні.

21.01.2023