болить.

Червоними палітрами залию:

Новини, книги, всі поеми і пісні.

Я покажу тобі ці болі монотонні,

Котрі відчули наші діти уві сні.

І в темні дні, в самотні довгі ночі,

Ти не почуєш навіть вою псів.

Налякані до смерті твої очі,

Тут не побачать і самотньої душі.

Тут страшно тихо й віє, як на кладовищі,

Холодні, знаєш, голосу не подають,

Лиш бродять і покій знайти не можуть,

Мабуть не знають, що вже й не живуть.