Боляче? Мені теж

Ви так зручно живете:

коли світить сонце — то Бог ваш плюс один,

коли гримить — то люди винні.

Комфортно. Майже сервісна модель.

Але скажіть мені чесно:

хто піднімав на когось руку?

Бог?

Чи ваш сусіда, що ненавидить шкіру «не того кольору»?

Хто знущався словами,

килимаючи дитинство чужих людей?

Хто принижував, цькував,

брехав, бив,

закриваючи лице прапором,

наче це дає вам індульгенцію?

Невже то Бог стояв у коридорі

і розкидав погрози,

поки ви мовчали?

Невже то Бог сміявся з чужого болю,

коли ви ставили лайки?

Ви хочете, щоб Всевишній

вибачався перед вами —

але не хочете вибачитися самі

за те, що робите своїми руками.

То хто тут грішний?

Небо?

Чи ви, що продаєте совість

за хвилину власної правоти?

Бог не ваш адвокат

і не ваш смітник,

куди можна скидати провину.

Він не бере участь у вашому насиллі.

Це ваша творчість.

Ваш вибір.

Ваш підпис під чужими ранами.

І якщо комусь тут варто казати «пробач»,

то точно не Небу.