Бостон

Любов до Вас мені давала крила

любов до Вас забрала мою твердь

я проклинаю стезі , що звели нас

і щиро вдячний небесам за те .

Хоча між нами все , і все між нами

І що єднає – нас те й розведе

на краю світу ,над мостами

де розпочнеться з Вами наш кінець .

Під зорями , що днем не видно

на мостовій , портового життя

я проводжаю поглядом , даремно

бо Ви не бачите мене і так.

І сірі баржі пропливають мимо

у вільне море із брудних заток

не стати мені Вашим пілігримом

і святість Вашу не відкрити знов .

І не пропливати океани слідом,

проріс на пристані аж до кісток

хлюпоче сива хвиля слідом

і я укотре йду у дощ .