Божеволіла ніч...

Божеволіла ніч...

від її голубих очей.

Оксамитові губи безумства

Довели до безпам’ятства місяць...

Дотлівали замріяно зорі

І коптили її вуста.

Впали роси на землю прозорі,

По волоссю пробігла весна.

До безумства, до крику, до болю!

Її губи манили мене.

Навіть ніч божеволіла мною,

А вона лише осторонь йде.

Непідступна, жагуча, жадана,

Непідкорена мною гора...

Знов заглянула пристрасть неждана

Й мою ніч в божевілля звела.

Віталій Білозір