Брань

Йде

брань

зла і добра.

Ми — в ній.

Та на чиїй стороні?

Сплю? Зло.

Собі? Теж.

Побоїща тло

не відає меж.

Обивательство — сон.

Егоїзм — твань.

Бездуховність — скон.

Людство, повстань!

Час поєднатись у мирі народам.

Кроткими стати чванливим і гордим,

подобрішати злим, жорстоким і нетерпливим.

Якщо хочете жити — немає альтернативи!

Зло перетворюється на тайфуни, землетруси і повені.

До атаки у спину краще б бути готовими.

Як листя посохле парламенти, 

                          інфраструктури й електростанції,

коли світ, те й дивися, навпіл зламається

і вісім мільярдів злетять у повітря, мов Хіросима чи Нагасакі.

Чи реальна загибель людства у катаклізмах? Ще б паки!

Земля — пастка для сліпих кошенят.

Як потрапив сюди, не відіграєш назад.

Перемогти зло — чи загинути. Під покровом Цариці

саму смерть подолати — чи зламатись, скоритися,

стати привидом зáживо, 

              плисти за мейнстримом наóсліп,

вкритися мертвих релігійних традицій коростою.

Земля — місце великої перемоги.

Різні бувають часи і дороги,

але суть в тому, щоби добром у собі подужати зло,

щоб воно зникло, і люди сказали між себе:

                  "Його ніколи і не було".