Брати

Свою землю, далеку, святу,

Не забудем до згуби.

Як матроси в чужому порту,

Ми тримаємось купи.

Став і я чомусь ніжний такий

В цім краю невеселім.

І для мене тут всі земляки,

Хто у сірій шинелі.

І для мене усі тут брати,

Із дитинства знайомі,

Чи не батько єдиний ростив

Нас в єдиному домі?

Чи не мати єдина малих,

Як орлиця орлята,

Боронила від бід і від лих,

Доки зможем літати!

Тим-то й землю, далеку, святу,

Не забудем до згуби.

Як матроси в чужому порту,

Ми тримаємось купи.

1945, Камендін