Бреши (244)

Збреши мені, хай буде це неправда,

усе, що так здавалося мені.

Єдиним вірним кроком, добрим знаком,

які я так шукав, мов неземні.

Збреши мені, як букви всі отруйні,

души мене мотузкою зі слів

А я повірю знову в тії буйні,

обіцяні ухіти ясних днів.

Бреши мені, не бійся, не вагайся,

моїй душі ти лий брехливий мед.

Будь поряд довго і не зізнавайся,

пий мою кров, потроху йди вперед.

Зрости плітки в останках тої правди,

що була вбита у твоїх руках.

Ти ніби звір, що перебив всі прайди,

залишився один, в своїх думках.