"буде сомик зміїтися на мілині..."

буде сомик зміїтися на мілині

буде мох на південній приморській стіні

де вітри один з одним занадто різкі

ми такі як і вперше — але не такі

лише я лише ти і між нами лише

дерев’яні мости як бувале кліше

тиха нічка каправа невинність сама

із мостами підпалює навіть лиман

а вода прогорає мов нафта до дна

хто казав що вода не горить бо вона

заглибока неначе кроляча нора

і замокра як осінь якій вже пора

як дожевріє мул буде опік і змрок

буде міст ніби зведений д’горі курок

що від скроні до скроні водитиме нас

кожен раз як останній – і потім ще раз

05.08.20