Буденність

У розпалі дня, у гамірі ідей,

серед числа машин і хламу

у натовпі відбійних молотів, людей

твій профіль ходить серед храму.

Серед мільйонів уст, у ропоті думок,

десь чую я знайому гаму

серед грубезних слів твій ніжний голосок -

я вип'ю і спалю сигару.

Не може бути, це мені здається -

товчу себе по голові,

в очах моїх ізнов мигнеться,

солодкі профілі твої.

Нехай це і не ти була, нехай понять підміна,

виходить розум втратив та дарма,

для тебе став я на коліна,

а це не ти і образу твого нема.