Будиночок номер шість
Written 2017-06-02
Будиночок номер шість
Обросла височезна трава.
Він не сам на окраїні, сумно, стояв села.
Обабіч дороги, по сусідству, ліворуч була
колишня оселя, де бавилась в схованки дітвора.
Колись тут свої бігали діти.
Будиночок номер шість навідує вітер.
Ще дах не схилився і стіни живі,
Чекає зневірившись, що житимуть в нім.
Будинок з химерами, - то не про нього.
В нім жили колись люди заможно
Та криза лукава навідалась в дім,
Змішались, і радість, і смуток і біль.
Будиночок номер шість
На власній землі наче гість.
Його часом провідує вітер
І, цілує поріг його мимохідь.
Бур’ян оселився під стінами в нього
І квіти у клумбах здичілі чекають на когось,
Лиш сонечко лагідно світить
І ластівки досі привітні
Й гніздечка снують ще під стріху
Будиночку на радість і втіху.
15.03.16р.
©Махновія Степ