Будівлі дні ніхто не вирішив

Будівлі дні ніхто не вирішив,

В очах від Вавилону — чорно.

На каторзі жорстоких віршів

Так тяжко душить слово-жорно.

Все рідше злет. Мотор задиханий,

А нерви тріпотять, як троси,

І, коли серце раптом стихне,

Нас зрадять крила альбатроса,

И не відчуємо, що страчене

Життя, від творчости криваве,

Що нам призначена двозначна,

Як поцілунок Юди, — слава.

1933