Будка

І

Біжить божевільна машина

По степу… по степу… по степу…

Пильно свердлить очима

Пітьму сліпу.

Захекано стане й затрубить:

– Я йду-у-у!.. –

І в поспіху губить клуби

Диму-вогню на ходу.

Летить. А в кожнім вагоні

По двісті-триста рушниць, –

То йдуть червоні

На строну границь…

Стануть, як мур, на кордоні, –

А кожен – лицар, не хлоп!

Попам’ятають барони

Червоний Перекоп!

ІІ

В будці – чотириста сорок,

Молодий вартовий на посту.

Його черга – вівторок –

Стояти там, на мосту.

“Два роки – ні вістки з дому…

Що там? Як там тепер?

Сумно старій і старому, –

Гадають: певне, помер…”

Нагадує зміст газети,

Що вчора читали йому:

Погони та еполети

Ворушаться десь у Криму.

Їдуть туди ешелони –

А кожен лицар – не хлоп!

Попам’ятають барони

Червоний Перекоп!

За хвильку – перша година…

Так нудно хвилини летять…

Не швидко прибуде машина:

О першій сорок і п’ять!

ІІІ

Посвист… Два силуети…

Третій бігцем під міст…

“Хто там? Куди йдете?

Стій! Ані з міс – !”

Рушницю до ока –

І просто на них!

“Варта… Буде морока…” –

“Наганом! Збий його з ніг!”

“Дурню! Буду стріляти!

Геть зі шляху” –

“Ач, насіння прокляте!

Завзяте! Не знає страху!..”

Вистріл. Бандит упертий –

І руху не встиг зробить –

На рельсах розпростертий

Мертвий лежить.

А другий кулькою влучив

У груди і в праве плече…

“Добити шкуру гадючу!

Хай кров’ю, падло, стече!..”

ІV

Біжить божевільна машина.

Вже недалеко й міст…

А там – до неба очима –

Бандит і комуніст.

А там на лицарів волі

Чигає певна смерть –

На степу, на широкому полі…

Ще півверсти… Що за причина?” –

Гадає старий машиніст…

Тормоз – і стала машина

О першій сорок і шість.

“Труп! І світла немає?” –

“Нема вартових на посту?” –

“Варта! Чорт його знає!”

Ні слова на мосту.

Виходять зі світлом з вагону,

До трупа – з наганом лежить.

І вмить командир загону

Під міст залізниці біжить.

“Міна! – кричить він звідти. –

Я вийняв – ще б тільки мить…

Та що це? Дайте світла!

Тут ще один труп лежить”.

То наш вартовий. Він міну

Вийняти мав і не зміг –

Приліз під міст на колінах

І мертвий звалився з ніг.

V

Свисток! Задудніла машина.

Через міст… І летить по степу, –

Пильно свердлить очима

Пітьму сліпу…

Набито в кожнім вагоні –

І кожний лицар – не хлоп…

Попам’ятають барони

Червоний Перекоп!

А в першім службовім вагоні

Лежить вартовий на мішку,

Що в мостовій охороні

Відбув останню чергу.

ПОЗА ЗБІРКАМИ. POESIA MILITANS, 1924 р.