Будує ніч для неба свій гарем
Будує ніч для неба свій гарем
Із зір-іскринок, вічних полонянок,
Що мерехтять, як тисячі знамен,
Аж поки їх не викраде світанок.
Виконують громи небесний хіт,
Симфонія дощів мене чарує…
Як лицарі, збираючись в похід,
Дерева одягають листя-збрую…
А я-до щастя міряю стежки,-
Вони ж такі безмежні і безкраї…
Шукаю свою долю крізь роки,
Як макову зернину в короваї.
Звучить небесна музика в дощах…
Чомусь у світі так вже повелося:
Шукаєш долю- у чужих руках,
Коли в своїх долонях-пізня осінь.
Ти чуєш, доле, музику дощу?…
У пошуках свого земного раю-
До тебе стежку я таки знайду,
Ти тільки дочекайся, я благаю…
автор: