БУДЯК - ЧОРТОПОЛОХ

Вже відцвітають літні трави,

Жовтіє й сохне пишний мох.

Тримає стрій уздовж канави,

Густий будяк - чортополох.

Міцний, озброєний списами,

Шоло́ми у цупкій броні.

Як страж з колючими очами,

Тож, він і впевнений в собі!

Завжди, як лицар, нагото́ві,

Відгонить "відьом" та "чортів".

Проткне він, без жалю до крові,

Усіх забро́д та чужаків!

І недарма́ в народі кажуть,

Будяк - стосилий оберіг.

Його в пучки для дому в’яжуть,

І зло не ступить на поріг!

Чарує всіх "колючка дика",

Бо він обранець серед трав.

Для нього магія відкрита,

Бо Всесвіт йому силу дав!

Його шоло́ми прикрашають,

Рожеві китиці пухкі.

І по окрузі всій витають,

Солодкі пахощі п’янкі!

Ці аромати будякові,

До себе манять бджіл та ос,

Ще держить літо на припо́ні,

Останній дикий медонос!