Було багато пройдено доріг
Було багато пройдено доріг…
У подругах,у друзях,у коханих
Я бачила для себе оберіг.
Але так рідко згадувала маму…
Коли ж втрачала віру у людей,
Коли життя надламувало крила,-
Я линула до маминих грудей,
Свої невдачі -в жменях приносила.
Вона ж мене ховала від нещасть,
А я завжди від неї так далеко…
Вона ж за мене душу всю віддасть,
Як відчайдушно-віддана лелека…
Життя-таке коротке,наче мить,
Адже колись її також не стане…
Великодушне небо приютить
В своїх долонях-спогади про маму.
І розриватиметься серце від жалю:
Я так багато їй не досказала…
О,небо.як же я її люблю,
І хочу,щоб ніколи не вмирала.
Я плачу знов…не вистачає слів…
Живою маму бачити-це щастя…
Любімо серцем наших матерів,
І нам тоді- сторицею воздасться!
автор: