Бумеранг

Всі кажуть, якщо любиш — то швидше відпусти,

Та ми рюкзак цей важкий стараємся нести.

Бо ще іскрить й жевріє, бо ще нема кінця,

Бо лиш любов нас гріє й бентежить нам серця.

Бо лиш вона є стимул, що піднімає до вершин,

І лиш вона рятує як наодинці із бідою ти один.

Вона ще хліб і сіль й ковток води,

Коли в пустелі у гарячій заблудився ти.

Та відпустити треба, раз долі з ним нема,

І зла не побажати, а лиш побільш добра.

Бо що в житті посієш, то потім ще пожнеш,

Бо це життя коротке, і раз один живеш.

Старе лиш відпустивши, почнемо ми нове,

І що кидаємо у Всесвіт, нам бумеранг верне.

То є іще надія, що двом нам повезе,

Лиш відпусти із миром й подякуй за усе.

***