Буревій

Буревій

Ти в тінь немов перетворився

у світлі лампи маяка,

води бурунить моровиця,

шумлять безумно хвилі дня.

Ніщо немов не відбиває

цю бурю в пагоді облич,

усе як завше: час тримає

на плечах своїх колісниць.

Омана в очі заплелася —

уже не знати, що є сон,

у віддзеркаленнях пегаса

із дна розбурхує Харон.

В етері високо здіймає,

хвилює море світ стихій,

маяк щосили сповіщає:

до нас прямує буревій!

Укрились схили в жмут туману,

бездумно кряче вороння,

магічним чином океану

дрижить від страху вся земля.

І як обрушився у трансі —

все полетіло шкереберть,

його ув’язнені і бранці —

їм приготовлена лиш смерть.

Немає неба горизонту,

хрипить від гуркоту стерня,

усі чекають на звук гонгу,

що сповістить його кінця.

Авторська група: Сергій Шинкарчук. Літературна платформа. :

https://www.facebook.com/groups/351724266082126