Буття

Незграбний вітер віхоли хвостом

гатив у хмаровища шкаралущу

а я плив навздогін за тим плотом

з якого впав у воду холоднющу

З колод слизьких на ньому небокрай

на ньому й пози людські позалюдські

але усе ж це згублений мій рай

що може вир здолати страхопудський

Праворуч воду всмоктує багно

ліворуч ніч пашить вогненним смерком

та вперто ми по річці пливемо

на покордонні між життям та пеклом