Був час колись, була мова.

Був час колись, була мова.

Відтяло її. В одну мить.

Стало важко вхопитись за слово,

яке швидко від мене біжить.

Був час колись, була сила.

Її також забрав вир життя.

Хоч насправді я ще не встигла

пізнати її до пуття.

Був час колись, була правда.

В кожнім погляді, серці, душі.

Та ілюзію вітром зірвало,

та відкрились очі мої.

Був час колись, все було.

У дитячих очах та усмішці..

Та зламавши життєве кермо,

залишив хтось іти далі пішки..