“Буває така розмова”

By Дмитро Павличко

Буває така розмова,

Що ув’язнює, наче кліть.

Темрява розумова,

Як бескид, міцна стоїть.

Буває таке мовчання

Несподіване і страшне,

Що тільки вибух ридання

Від смерті рятує мене.

Буває така година,

Коли повертає глузд

Моєму життю єдина

Усмішка милих уст.

***