Бувай!

Бувай – а я спішу в нікуди !

Судилися мені буденні і сумні

Без тебе нові дні –

Я звикну, будь що буде !

Бувай ! А смуток – через край !

А варто : отак життя – на карту ?

Найтяжчі ці хвилини старту

Від тебе ! Що ж – бувай !

Бувай ! Думки мої пречисті,

А ніч спада на плечі…

Ти пам`ятай цей вечір

І дощ в чужому місті.

Бувай ! Нічого вже між нами,

Лиш цигарковий дим.

А я сп`яніла ним,

Що не прийду до тями.

Бувай ! В тролейбуснім вікні

Зникає рідне дуже.

І так мені байдуже,

Так все одно мені,

Куди поїду, знай !

Минулого не зви :

Ми будем вже “на Ви”…

Пора обом ! Бувай !