Бувальщина (І таке трапляється…)

В сніжки бавились хлоп’ята

Володя і Толя.

Только ховавсь від ударів

За стовбур тополі.

Та попала ненароком

Сніжка прямо в личко.

Покрасніли ніс і очко

Покрасніла й щічка.

Те вгледіла Толі мама,

Сильно розгнівилась

Враз прибігла до сусідів

За серце схватилась.

- «Ви із нашого синочка

Зробили каліку

Тепер його годувати

Будете довіку.»

Хапа дитя за рукав

Тягне до лікарні

І будь-які умовляння

Тут були вже марні.

Ставить мати спершу Толі

Отаку задачу:

- «Якщо літери покажуть

Кажи, що не бачу.»

Окуліст оглянув хлопця

Подивився око

І розгадав стратегію

Мамину глибоку.

Щоби краще визначати

У дитини ваду

Запитує: -«Бачиш букву

І з якого ряду?»

Але Толя пам’ятає

Мамину науку

І чітко відповідає:

- «Я не бачу букву.»

Лікар пильно подивився –

Хитрує хлопчина

І надалі поступає

Отаким він чином:

Ловить муху на вікні

Одним рухом, спритно,

- «Що це?» – раптом запитує

- «Муха, що не видно?»

Сказав мамі окуліст:

- «Ви – любляча мати,

Та синочка ви не вчіть

Змалечку брехати.»