Це просто «Я» й нічого більше

Я не хочу сміятись наївно-

Краще плакати щиро у снах,

Я не хочу кохати брехливо-

Краще відчути, ненависті страх.

Я не хочу, повірте, не хочу

Притворятись у своїх думках

Моя думка – це мій вільний подих

Ви заберете моє життя,

Як легенький в секундочку помах

І не стане від мене й сміття.

Не залишиться більше нічого

Й не скаже ніхто, я ще тут.

Ви казали живете для того,

Щоби чути мого серця стук,

Мого дотику ніжно-міцного,

Мого сміху дитяче-дзвінкого

І рум*янцю на круглих щоках.

Не заплету подружкам я коси

І промовить собі хтось під носом… Ах,

Ах, не струсить ранкові вже роси,

Не збере букет із трави,

Не співатиме, щось біля хати,

Не спитає щось дивне в пташви,

Щоб була завжди з вами я поряд

Й забавляла кожен ваш день

Заховайте ви свій той злий погляд

І ненависті слів, щоб й не дзень.