це режим виживання на вищих порогах

моє тім‘я змикається під натиском сонця

із гарячої плями випинається форма

без’язика плазма вже проникла у ясна

і гостріша оскАл

стає краще із зором

я умію сміятись

тільки рот криво гнеться

це режим виживання на вищих порогах

і життя проявляє свої ламані герці

де скінчається світло починається норма

а із тебе виходить

а із тебе виштовхує

випрямляє і палить і осушує надра

скільки усмІшок утрачено поспіхом

у гонитві за цим ідеальним кадром?

ми такі рівноденні такі без пояснення

нерозбірливі рухи серйозні обличчя

ось вона почалась - найпрекрасніша фаза!

так візьми її цілу -

проживи і вивчи

бо коли на тобі з обладунків лиш молодість

і одежа твоя на рідкому металі

щоб пройти до фіналу цю найдовшу розповідь

я тебе як себе вибираю