це стіни мовчання, які я не знаю, як обійти

це стіни мовчання, які я не знаю, як обійти,

звідкіля підступитись, з яким ритуалом

рити тунелі й ходи,

звідки пускати сигнальну ракету,

роздмухати дим,

що збудувати над муром, аби промайнути над ним.

де інший є бік? і чи є взагалі сторона,

де може скінчитися ця неохопна стіна?

мене все життя научали, як воля стострунно веде,

в ущелинах книг, у пігменті пряде свою нить до людей.

та тільки ніхто не сказав, коли й з обладунком яким

підходити чи підкрадатись до цих непояснених стін.

тож я свій знімаю шолом,

прикладаю свій лоб до плити

в надії почути з-за неї: «як ти?

що з тобою? де ти?»