цей птах мовчить

цей птах мовчить, цей птах не зна ні слова,

ні складу, ані звуку,

ані відстані.

покритий льодом він лежить розхристаний

зі снігом в узголів'ї і піском.

цей птах не спить, цей птах не знає сну,

а з ним - сухої важкості пробудження,

його повіки, як човни натруджені,

колишуть опівнічну глибину

і ходить місяць по його ребру,

і перед себе світить образАми -

і сліпне птах,

спинається й сповзає

в слизьку позаприродну синяву

а я беру його під ніжну шию

і голову тримаю неприкаяну -

спада волосся голубими зграями

на мокрий лоб і постіль снігову

цілую очі - та нема очей -

скажи губами свій політ зачаєний!

не вперше, милий, я тебе втрачаю тут -

у ланцюгах повернень і падінь

і знову синь, ота вітрильна синь,

що застить все і входить у тілесне;

останній раз я до кінця був чесним,

як над тобою зломлений сидів