Цей дощ він йде мені прямо у душу

Цей дощ..він йде мені прямо у душу.

Такі великі краплі падають на скроні.

Вже затопило всю мою маленьку сушу

І тону я, й мої запясття і долоні.

Той день,коли мене десь тут не стало

Ще не назначили державним святом.

Свободи може бути комусь мало,

Проте її не може бути забагато.

Цей гамір,що лишили в голові думки,

Ще й досі не дає мені покою.

Я дощ,я йду з дощем….й мої рядки,

Як краплі,що живуть і мруть зі мною.

Стихією підливши вод тобі під ноги,

Я висохну при сході сонця.Маючи надію,

Що не зверну струмком від даної дороги,

Піду в палату хворих на шизофренію.