Цей поцілунок – поза святістю

Цей поцілунок – поза святістю.

І ми – багаті,

бо змогли

В багатті щастя запалати

Посеред сірої імли.

Цей поцілунок – мов дарунок,

Мов нагорода за …гріхи.

Але чомусь гуде фрасунок

У гирлі гордої ріки.

Передчуття заупокою.

І непокоїть плин води.

Ти – за водою, я – з тобою

Пливу, не знаючи, куди.

Перепливаю всі сторіччя,

Які без тебе відбула,

І жду, що ти мене покличеш

В обійми вічного тепла…

Тону, не знаючи відчаю,

Стаю русалкою на дні,

І ти мене не помічаєш

На роздоріжжі водянім.

І стогне, тонучи, фрасунок,

В минуле ваблячи мене…

Та поцілунок – наче трунок,

Найкращий спогад про земне…