“Цей сніг зависокий для тихої скрипки”

Композитору М. Скорику

Цей сніг зависокий для тихої скрипки,

його прямизна упокорила світ,

все суще увічнила в білих сповитках,

і рушенням вічним вповільнила хід.

— Чому ж ви з уривками струн

повиходили,

у білім волоссі синиць несете?

— Віншуємо снігу пречисті народини,

і перші приходини холоду в степ. —

Сніг вирівняв спогади нам прямизною,

та ще й нагадав, що переходні ми,

і звабив переслідом йти за собою

з обірваним звуком та словом святим:

земля…

***