Чайка

Я – чайка, що кружляла над життєвим морем.

Тепер на березі стою з своїм невтішним горем.

Поранила я крила на уламках щастя,

Тепер незнаю я – чи швидко вже злетіти в небо вдасться.

Дружила з вітром я і сонце мене гріло,

І разом з зграєю птахів я все у вись летіла.

Та вдарив грім і блискавка пройшла крізь душу,

На дно я впала – але знаю, що піднятись мушу.

Тому що я рибалка, що добуває їжу,

Смачну, поживну і завжди ще свіжу

Для діточок, які вже звикли, що у них є мати,

Тож на уламках щастя – я храм новий розпочинаю будувати.

***