чайки

ми з тобою такі далекі,

такі легкі, як на осінь, чайки.

один до одного в умі говоримо

із усмішкою і одчаєм.

розкажи мені своє серце,

денну повість із талим снігом -

і над лобом твоїм пронесеться

крило мокре, обличчя біле.

я не знаю тебе - я бачу,

як мовчиш над хитким причалом

про свою перелітну удачу,

що із небом тебе вінчала.

що від нас на землі зостанеться?

тільки очі голубі й зелені.

мої - топлять застави й станції,

а твої - розливають небо.