Чайна троянда

Розпахну я літнім ранком вікна на веранді,

Щоб вдихнути аромати чайної троянди.

Запах витончений, ніжний, трішки солоденький,

Розвіва цей дух пахучий вітерець свіженький.

Її квіти не зрівняти з іншими квітками,

Бо краса їх надзвичайна, створена Богами!

Для душі блаженство й втіха, для очей услада,

Бо троянда - це окраса, й королева саду.

Вона пишна та чарівна, в міру гордовита,

Немов зірка світанкова, росами омита.

Скромна, мила та тендітна, мов аристократка,

А під листячком на гілці - шипів з півдесятка!

Ось така троянда чайна, з вельможного роду,

Милуватись нею можна, дає на то згоду.

А хто схоче з її гілок квіточки зірвати,

Того буде вона гнівно й нещадно карати!

Все ж краса її не вічна, хоч і бездоганна,

Час настане, та й змарніє трояндочка чайна.

Осипеться на травичку вся краса рожева,

Наостанок встеле килим знатна королева!

Смачний взимку чай з троянди, описать несила!

В неї я на збір пелюсток дозволу просила.

На стіні пастель рожева, що створив художник,

А в саду покрився снігом з дерева триножник.