час для

твій рот говорить про каліцтво бога,

про довгий присмерк над подвір‘ям школи,

про вирву під колінами

і кволий

твій сон, коли о третій тільки ліг.

і хто б подумав, що банальний збіг

обернеться на звуки лазурові:

війна - то час для віршів із любові,

яку із себе ти родити зміг.

та де там їй розвиднітись і вийти,

залитись сміхом на осяйний лад -

напівзабутий радости парад

безпомічно лежить засохлим квітом.

а ти ідеш прожити і зустріти,

на кожну милю маєш оберіг.

і на подвір‘я школи сходять діти

зі снів твоїх.