Час

А знаєш, час таки лікує.

Ніколи я не вірила у ці слова.

Казала, що сама адаптувалася, та заслуги часу тут нема.

Та інколи вертає у життя той клятий час своє буття:

там різні рани заживають,

там волосся відростає,

там вже мозок ніц не памʼятає…

Та приходить злісна та стара,

що з часом в ногу шкутильга,

і забирає в небуття.

Тоді ти згадуєш хвилини

та в секунди претворя моменти власного життя —

що сказав та що зробив,

в пориві злості натворив,

та вже все пізно виправля —

веде тебе сива стара.

Тож поки маєш вільний час —

живи, твори та надихайся,

розважайся та старайся,

і в пориви злості ти не піддавайся.

Цінуй моменти, зак жива,

бо із часом також йде стара.