Час

Скоро, час пошматує думки

Рознесе їх по коробкам, під назвою «відчай»

Залишишся, лиш з відчуттям, сам на сам

Час ніколи не був нам під силу

Він щиро і безтурботно віддавав наші надії невідомості, або іншим жрецям життя

Серце наче вірний друг, в такт пробиває важливу нам мить

А спогад продовжує крутити плівку за плівкою, доки не погасне світло......

І в темряві прокидається бажання до перегляду фільмів підсвідомості

Щоб хоч трохи забути чи просто на мить вдавати вигляд що незнаєш що таке реальність

Авжеж..... пошматує усе, і до підсвідомості добереться

Мить відкритих і закритих очей несправедливо краде, наш старий знайомий друг «час»

Річки наповнені гіркими слізьми людей

А озера слізьми від сміху

Море ж наповнене і тим і іншим

Так наче насміхаючись з нас, природа проявляє «баланс»

Ти, я, і всі ми, лиш почнем усе відчувати, усе що в нас є....

Тоді коли час пошматує думки, у нього це добре виходить

...........