Чашка

Тебе ковтне лиш темрява серванта,

Та перетравить у ідею міри,

Тому наполовину відчинив дверцята,

Бо я не підліток, тож краще половину.

Я не де Сад, та змушений покласти

Тебе на стіл, дивитися як хмари

Впираються у стелю щоби вкрасти,

Твою увагу, поки заливаю

У твій порожній та вологий всесвіт -

Окроп, в становленні лише циліндр,

Що вабить доторкнутись новий досвід,

Та мочка вуха шепче, що не треба.