Чатує вітер на останнє листя

Чатує вітер на останнє листя

старого дуба, що своїм корінням

тримає схили урвища…

А знизу,

по глинищах,

по збляклих травах

вповзає дим циганського багаття

і чутно — перегукуються люди

за сірою гіркою пеленою.

Строката хустка — жовте і багряне —

з плечей лісів упала їм під ноги.

І вся природа схожа на циганку —

вродливу,

темнооку,

напівголу,

в червоному намисті з горобини,

з горіховими бубнами в руках…