ЧЕКАЮ СИНА ІЗ ВІЙНИ

"Чекаю сина із війни, -

Сказала, плачучи, матуся, -

Про нього за́вжди бачу сни,

Його я втратити боюся.

Бо він пішов...єдиний син,

Пішов Вкраїну захищати...

Гіркіші сльози, ніж полин,

Вже довело́ся проливати.

Чекаю звісточки й молю́сь...

В молитві всюди і щомиті,

Я сина втратити бою́сь...

Чому́ ж прийшли ті моskовити?

Коли я чую: "Я живий,

Ти бережи себе, матусю...

Я тут... Обов'язок святий...

Та я додому поверну́ся."

Й тоді вмиваюся слізьми́,

І ні про що вже не питаю,

Читати знов беру́сь псалми...

І нашу зустріч уявляю.

Чекаю сина із війни

І мо́лю Бога, щоб зустріла...

Орду, Всевишній, відверни..."

І ще щось мати шепотіла.

Слова́ одні і ті ж щодня,

Щодня думки́, щодня моли́тви...

За що така ж бо нам платня?

Верни, Всевишній, з поля битви.

Верни додому, та живим,

Хай всі живими повертають,

Пропахлі димом фронтовим

В домівках рідних обіймають.

28.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 974574