Черемош 

У великому місті,

Серед степів,

Як на серце насунеться сум,

Я чую твій рокіт,

Твій вільний спів,

Я чую твій вічний шум.

З льодових верховин,

З полонини Чорногори,

В романтичнім дикім краю

Несеш ти на доли

Гуцульське горе

І вічну тугу свою.

А в тій тузі,

В великому смутку

Я впізнаю і ловлю

Спогади друзів,

І ту незабутню

Молодість буйну мою.

Я нудьгую без неї,

Як хатній вазон,

Що листки простягає до світла, –

До тебе щоночі

Злітає мій сон,

Гуцуліє привітна!

Я не знаю, що значить твоє ім’я…

Бо не знайду ніде в словнику, –

Але думку твою

Добре вгадую я,

Таку рідну мені

І глибоку таку.

ІЗ ЗБІРКИ “МОТИВИ”, HEIMWEH, 1924 р.