Черниця Бурьонку пасе

Черниця Бурьонку пасе,

Корові відверто насрати,

Насрати відверто на все.

Монашка могла б здогадатись.

Та так чи інакше провадить

Про роль в її грішнім житті

Триєдинства сущого Бога

І вічність в безсмерті душі.

Старі панталони торкають,

Роками нарощену, грижу.

Під небом безпечно літають

Від спеки повітряні брижі.

І хустка , мов латанка снігу,

Що гір обіймає верхи,

Вкриває їй голову сіду,

Від Бога ховає думки.

На, ніби родзинка, сухому,

Під сіткою змошок, чолі

Нахмурились в роздумах брови-

Минулі згадались їй дні.

Ось крапелька поту зі скроні

Зірвалась слідами напруг

Та посмішка повна іроній

З старечих прогнулася губ.

Це жарт над його добротою,

Це шанс,що на вартість-сміття:

Зробитись (ну майже) святою.

(Опісля такого життя!)

Бурьона втикає пузата

(Це часом буває в корівки):

-То що ти робитимеш завтра?

-Та те ж, що і завжди, Пінкі...