Чернівецьке весілля з перцем

Ох, гуляють гагаузи —

аж тріщать столи і груди!

Наречена — в бісовій блузці,

каже: “Щоб не вертали люди!”

Мати плаче: “Доню, щастя!”

а сама рахує гривні,

бо ж весілля — то не казка,

а розстрочка до старіння.

Жених стоїть, як обпечений,

щоки — бурякові, очі в хмари.

Думає: “Що я наробив?”

а всі кричать: “Гірко!” — аж фари!

Свекруха в кутку гуде,

тесть ховає пляшку в шафу,

кум уже на столі сидить,

кричить: “Живіть — як в анекдотах з кафу!”

Там де вареники з кебабом,

там і мир, і бій за сіль.

Гагауз танцює з бабою —

каже: “О, це Чернівці, не Стамбул!”

А коли вже всі впали в люльку,

і музика стихає в ночі,

молода шепче: “Тільки, Боже,

аби він спати пішов мовчки…”