Червень

І не жона, й не наречена —

Ішли степами без доріг.

І божевільні квіти червня

Тобі тулилися до ніг.

І яструб довго плив над нами,—

Чого він плив, чого хотів?

Зринали в небо цвіркунами

Жита, від сонця золоті.

Я цвів тобою і для тебе,

І ти світилася в мені.

В твоїх очах гойдалось небо

Із хижим яструбом на дні.