“Червінні дні грибного духу”

Червінні дні грибного духу

поволі скресли, без знаку,

торкнувшись легко тільки слуху

летючим шерхотом в листку.

З глибоких нуртовинь небесних

чи, може, з пам’яті — ураз

летке «курли» чомусь воскресло,

не розтривожуючи нас.

Ми вільно з хрупотом косили

студну осінню оболонь

й капусту вергали щосили,

що все просилась до долонь.

Ну що тут? Пахолодь, не більше,

терпкавий запах шелюжин.

І ніж, що ходить тим хутчіше,

чим менше білих головин.

І все улесливіше слався

широкий дим по низині,

і непомітно проминався

вогонь високий в далині.

***