Червона стрічка

Хрестом крізь сітку сяє місяць.

Перед очима сцена... і червона стрічка.

Чому так блимає освітлення, щось майоріє...

Не знаю в голові чи зовні прихопило.

Спокійно, рівно - знову постріл,

І все одно закриті очі чи відкриті -

картина та сама.

Червона стрічка повільно падає на сцену,

Та ніяк не може впасти - уривок крутиться по колу.

Крізь сітку на вікні і скло

лунає холодом весняний місяць.

Красиво - дійсно промені, як хрест в чотири боки.

В кімнаті тепло і у ліжку зручно.

Чому перед очима ця червона стрічка?

І миготять софіти світлом,

То кольоровим роблячи зображення, то сірим.

І в серці ніби не болить, в душі натхненно, несамотньо.

Сумління?

Але які підстави - не робив нічого...

Чи думав, уявляв - і це бентежить?

І тримає - червону стрічку не пускає, залишає, -

Впади ж, впади!

А місяць-красень все спокійно сяє...

02.03.10