Червоне

П‘ю червоне у підвалі, темно й сухо,

меркне музика, що заграва над вухом,

чавкають люди, б‘ється посуд, у грудях

б‘ється серце. Сигарети покуримо?

Кухня, виникають із грудня спогади,

я до цього не був готовий, досі вже,

знову якесь миготіння на проводі

хоч говоримо однією мовою.

Жердинку шукаючи знайду й клітину,

моя клітина в крові — орел у димі,

дивно, що мій милий-цілий-рівний вирій

обріс, як бахмутське поле шпаринами.

Годинник тікає, стріли летять кудись

через них складно побачити, світ кипить,

моє серце обпекло щось схоже на хміль,

моє серце каже: «досі, немає сил».

08.05.23